Акушер розвіює найбільші страхи тернопільських жінок щодо пологів.

Хто не ризикує, той не народжує

Повідомляє Високий замок online Наталія Дружбляк 25.05.2017 17:00

Фото з мережі Інтернет

Витискають ліктями дітей, тягнуть їх щипцями за голівку, ріжуть промежину без знеболювального – багато жінок із жахом згадують той день, коли стали матерями. Стверджують: крім фізичних страждань, зазнали психологічної травми — акушери не завжди знаходили правильні слова, ігнорували побажання породіль, а деякі відверто ображали чи принижували (“Знала на що йдеш, — от і терпи!”). Ми зустрілися з професором, членом-кореспондентом Академії медичних наук України, завідувачем кафедри акушерства і гінекології ЛНМУ ім. Д. Галицького, фахівцем із 45-річним стажем Леонідом Маркіним, аби поставити йому незручні питання, відповіді на які буде цікаво прочитати і тим жінкам, які вже пізнали радість материнства, і тим, які тільки планують вагітність.

— Вагітність — не хвороба. Але до вагітних лікарі чомусь ставляться як до хворих…

— Вагітність — норма з біологічної точки зору. З медичної — найбільш серйозне випробування як для жінки, так і для плоду.

У вагітної хвилинний об’єм крові (кількість крові, яку шлуночки серця викидають за одну хвилину. — Авт.) збільшується на 30%. Споживання кисню організмом — на 40%. Миски нирок розширюються у десять разів. Це при тому, що абсолютно здорових жінок немає. Кафедра терапії нашого університету обстежила студенток другого курсу. Кожна має щонайменше два хронічні захворювання!

У 35% вагітних виявляємо анемію. 30% жінок опиняється перед загрозою невиношування вагітності. 35% потерпають від ранніх і пізніх токсикозів.

Організм жінки і плоду розділяє специфічний орган — плацента, яка забезпечує розвиток дитини. Порушення функції плаценти під час вагітності спостерігається у 40% жінок — виникає хронічна гіпоксія плоду. Порушення скорочувальної функції матки спостерігаємо у 40% випадків. Гострий дистрес плоду під час пологів — у 30% (дитина переживає кисневе голодування, на тлі чого можуть розвинутися важкі ускладнення серцево-судинної, дихальної систем, головного мозку. — Авт.).

Народити здорову дитину — велике щастя для жінки. Щоб це сталося, поряд має бути професійний акушер-гінеколог. Підготувати фахівця середнього рівня можна мінімум за 20 років. Щоб стати висококласним спеціалістом, у якого з’являється лікарська “чуйка”, треба ще 15 років.

Чотири роки тому в Україні налічувалося 12 тис. акушерів-гінекологів. Сьогодні — 9 тис. Одні виїхали за кордон, інші — перекваліфікувалися, ще хтось — пішов з професії…

— Деякі жінки скаржаться, що на їхні інтереси лікарі не зважають. Для медиків у прерогативі — здоров’я дитини, а не жінки, тому лікарі відмовляються їх кесарити.

— Життя і здоров’я жінки — на першому місці. Якщо є якась важка патологія (хронічна хвороба, яку жінка набула до вагітності, наприклад, вада серця), зрозуміло, стресу, який переживатиме під час пологів, може не витримати, і таку жінку прооперуємо.

Ще одна ситуація — передлежання плаценти, коли орган розташовується не там, де треба (грубо кажучи — на виході з матки). Щоб дитина народилася, плацента повинна відшаруватися, але вже після народження дитини. Якщо плацента відшаровується у пологах, починається кровотеча, і можемо втратити жінку.

— Можуть бути показання до кесаревого з боку плоду?

— У нормі дитина повинна йти голівкою. У 4-5% випадків йде сідницями. Для дитини це — ризик. Сідниці у неї за об’ємом менші за голову, тож голова може затриматися, може травмуватися шийний відділ. Часом дитина йде ніжками — у таких випадках оперуємо.

Нещодавно розроджували жінку, в якої були треті пологи. Двоє дітей народилося голівкою (вага немовлят — 3,8 кг). Третє — сідничками, вага — 3,4 кг. Оглянув її: таз — широкий, дитинка націлена на вихід, як куля у пістолі. Але жінка наполягала, щоб її кесарили. Запевнив її, що народить сама. Погодилася. За чотири години народила чудову дівчинку. Але, не дай Боже, щось пішло би не так — вже би писала на мене скарги. Тепер більш обережно приймаю рішення. Не тому, що хвилююся за результат (впевнений у тому, що роблю), тому, що не хочу проблем на свою голову.

— Інтернетом “гуляє” шокуюче чорно-біле фото (очевидно, зроблене ще у радянські часи), на якому зображені породілля і акушерка, яка, вилізши з ногами на крісло і навалившись усією вагою на живіт бідолашної породіллі, намагається вичавити з неї дитину. Прийом Крістеллера ще застосовується?

— Раніше його застосовували у період потуг (періоді вигнання дитини), за слабкої пологової діяльності або коли жінка втомилася, і їй важко було тужитися. У таких випадках лікар руками підсилював цю потугу. Сьогодні прийом Крістеллера офіційно заборонено. Лікар може не розрахувати сили, засильно натиснути і травмувати дитину. Моя позиція така: допомогти жінці можна, але тільки руками – покласти їх на тазове дно і легенько натиснути на передню стінку. Якщо голівка дитини стоїть на тазовому дні і жінка не може розродитися, то краще накласти акушерські щипці.

— Цього інструменту жінки бояться найбільше. У соцмережах жінки діляться жахливими історіями, як акушер так тягнув дитину щипцями, що та стала інвалідом…

— Акушерські щипці використовують близько 400 років. Це – чудовий інструмент, але у добрих руках. Вчасно і акуратно накладені щипці не призводять до негативних наслідків. Якщо жінці не можна тужитися (має, скажімо, високий ступінь міопії), дочекаємося, коли голівка буде внизу, і тоді накладемо щипці. Робиться це під наркозом. Лікар кладе ложечки на голівку дитини і делікатно її підтягує.

Проводив майстер-класи для колег з Ізраїлю. Вони щипці рідко застосовують. Питаю: «Чому?» Один відповів: «Та то таке страшне! Я ті щипці собі на голову наклав і злякався».

В Україні щипці застосовують у 0,3% випадків. У Франції – у 5%, у Великій Британії – у 8%. Акушерські щипці – альтернатива кесаревому розтину. Маємо кількох лікарів, які накладають щипці настільки віртуозно, як професійний скрипаль грає на скрипці.

— В яких випадках застосовують епізіотомію — розрізають промежину жінки?

— Якщо є велике напруження промежини, у дитини, яка наштовхнулася на такий спротив, може виникнути травматичний крововилив.

Крім того, такий стан загрожує самій жінці. Промежина може так розірватися, що розірветься не лише шкіра, а й сфінктер і пряма кишка. У жінки може бути нетримання калу. У деяких випадках краще зробити невеликий розріз, щоб запобігти важкому ускладненню, і накласти делікатні косметичні шви.

— Скільки у нормі повинні тривати пологи?

— Одна з жінок, яка у нас народжувала, залишила відгук в Інтернеті. Їй – 36 років. Це була її перша вагітність. Написала, що її намагалися розродити 3−4 години, але у лікарів нічого не виходило, тому закликали професора. І професор «щось там довго колупав всередині», після чого пішов у своїх справах, і її пологи тривали «аж» 16 годин, після чого на світ з’явився здоровий хлопчик вагою 3,8 кг! Перші пологи у нормі тривають 16−18 годин. Повторні – 10−11.

— Жінки обурюються, що їх у пологовому без потреби ганяють на огляди.

— Робив обхід в обласній лікарні. Там лежать 80 жінок. Підійшов до кожної. Жінка – 36-ий тиждень вагітності, нічого не турбує. На огляд не беру. Іншій – 18 років, 41-ий тиждень вагітності. Є тенденція до переношування. Рухи дитини почала відчувати гірше. Слухняно йде на огляд.

— Деякі вагітні, навпаки, скаржаться, що їх ігнорують — зайвий раз ніхто не підійде.

— За кордоном (у Німеччині, наприклад) все занотовується — лікар підійшов на кілька хвилин, йому треба заплатити додатково 17−20 євро. У нас лікар приділить вагітній стільки часу, скільки треба.

В Україні жінок після пологів виписують на 3−4 добу, після кесаревого — на 4−6. Деякі жінки просять — дозвольте, я залишуся ще на 2−3 дні. А у Швеції, приміром, жінок після пологів виписують через три години, після кесаревого — через 12. Їх, звісно, забезпечують патронажем, але у пологовому не тримають, бо страхові компанії такого не вітають.

— Кажуть, поза на спині — найбільш болюча для жінки, яка народжує, але найбільш зручна для акушерів, тому медики не у захваті від сучасних способів родорозрішень, наприклад, вертикальних пологів.

— Жінки запитують: як їм полегшити біль? Раджу слухати своє тіло. У першому періоді, коли йдуть перейми, хочеться потягнутися на шведській стінці? Посидіти на м’ячі (головне – не впасти з нього)? Походити по залу, постояти біля вікна? Будь ласка.

— Але народжувати — тільки лежачи.

— Приїжджала до нас зі США волонтер – старша медична сестра. Каже, треба родити стоячи, бо ми так робимо. Проаналізуємо, що доброго у пологах, які проходять стоячи? Результат: кровотечі виникають удвічі частіше, розривів ІІІ ступеня – удвічі більше.

Зателефонував професору Корнуельського університету, щоб запитати, чи проводять у них вертикальні пологи. «Та яке там! – відмахнувся. – Лише одна перелякана мексиканка сидячи у кутку народила – не могли її звідти витягти».

Українки завжди народжували у горизонтальному положенні.

За радянських часів — на рахманівських ліжках, з металевими тримачами для ніг. Щоб не було так твердо, підстеляли рушник. Коли почалася перебудова, приїхали до нас волонтери. Побачили ті ліжка і, нажахані, порекомендували їх більше не використовувати. Жінки, мовляв, і на звичайних ліжках з панцирною сіткою можуть народжувати. Як лікарю підступитися до пацієнтки, яка лежить на розкладачці, – не пояснили. Один професор скаржився, що став на коліна, а піднятися, чує, не може. Дійшло до маразму: коли приїжджала комісія з МОЗу, рахманівські ліжка ховали. Їхала – знову діставали. На одній із конференцій я висловився з цього приводу. Порадили не воювати з міністерством: «У себе роби як хочеш, але нікому про це не говори». Тоді запропонував альтернативу – ліжка-трансформери, які використовують на Заході. Звернувся до Андрія Садового (вже тоді був мером) і начальника Управління охорони здоров’я Володимира Зуба, щоб допомогли ті ліжка дістати (одне коштувало 4−5 тис. доларів). Через якийсь час привозять: вісім – сюди, на Раппопорта, шість – на Мечникова.

— Як ставитеся до пологів вдома?

— Нещодавно в обласну лікарню привезли жінку зі Стрийського району, яка народила вдома третю дитину, маючи рубець на матці. Госпіталізували її із запаленням матки. Пригадую, у Криму місцеві розповідали, що у них з’явився диво-акушер, який проводить пологи… у морі, у солоній воді. Одних жінок доправляли з кровотечами, інших – із запаленням матки. В однієї народилася мертва дитина — родичі його відлупцювали, і після того він припинив свою «професійну» діяльність.

— З якими пацієнтками найлегше працювати?

— Зі сформованими жінками 28−33 років, які свідомо завагітніли. Такі на пологи йдуть як на свято, виконують рекомендації медиків, довіряють медикам. А є жінки збуджені, навіть агресивні. Чоловіка від себе не відпускають: «Дивись, як я через тебе страждаю!». Той вже ледь живий. Часом чоловікові доводиться допомогу надавати.

Пологи – інтимний процес. Коли був студентом, ставив експерименти на вагітних щурах. Вагітність чітко фіксував – брав мазки у самок. Віварій був розділений на три частини: в одній були самці, в іншій – самки, а у третій – вагітні щури. І от я випадково, бо поспішав, закинув вагітну самку до самців – переплутав клітку. Через якийсь час приходжу – у віварії гармидер, пацюки бігають, стрибають. А у тій третій клітці – тиша. В одному куті – перестрашені «хлопці», штук 10. Притулилися один до одного і навіть не дивляться у бік самки. Та зайняла більш як половину клітки, постягувала до себе всю стружку – пані народжують!

— Ви — “проти” партнерських пологів?

— Родичі заважають роботі лікаря, бо хочуть все контролювати. Я не проти партнерських пологів. Хай чоловік прийде, побуде поруч годинку-півтори, потримає за руку, потре спинку. А коли змучиться слухати крики (бо ж у цей час також може ще хтось народжувати) – дозвольте йому піти. Народите – прийде, сфотографується з вами і малюком, побуде 2−3 годинки поряд.

Психологи кажуть: у чоловіків, які були присутні під час всього процесу пологів, може змінюватися сприйняття дружини як сексуального об’єкта.

Опубліковано : 25.05.2017 17:00