Директор однієї з шкіл: «Якщо дитині на уроці нецікаво, нехай розмальовує, хай крутиться, співає і свище»

Повідомляє Актуально сьогодні 06.10.2018 11:31

Директор однієї з шкіл: «Якщо дитині на уроці нецікаво, нехай розмальовує, хай крутиться, співає і свище»

Фото з мережі Інтернет

У Школі-ліцеї №6 ім. Н. Яремчука в Тернополі понад тисяча учнів і 90 вчителів. Але тут, окрім рутинних процесів, примудряються робити навчальні дні цікавішими, а вчительську роботу – приємнішою. Порадами, як можна урізноманітнити навчання, директор цієї школи Олександр Остапчук ділився на міні-(не)конференції EdCamp у Кривому Розі.

1. У нас журнали не мають товстих обкладинок. Вони зроблені за правилами, відповідно до методичних рекомендацій – тобто внутрішні сторінки зроблені з паперу відповідної густини, клітиночки мають визначені розміри тощо. Але щодо обкладинок вимог немає, тому ми замовляємо окремо з тонкими.

2. У нас є уніфіковані щоденники, в яких є розмальовка. Якщо дитині на уроці нецікаво, нехай розмальовує. А потім уже будемо розбиратися, чому їй було нецікаво. Але раз на рік ми проводимо конкурс, в кого найефектніший щоденник. Якщо він дуже обмальований, то дитина може отримати 100 гривень.

Батьки казали, що в щоденнику мало місця для домашніх завдань. Але, по-перше, воно має бути якомога меншим. По-друге, діти повинні навчитись стисло його записувати.

У щоденнику є сторінка “Мої спостереження за світом”. Тут дитина пише, що хоче. І може загорнути аркуш, щоб ніхто не бачив, – раптом це спостереження, яке потрібно проаналізувати згодом.

Щопонеділка проводимо зустрічі з дітьми, на яких спілкуємося, складаємо плани на майбутнє, підбиваємо підсумки попереднього тижня. Але без жодного поганого слова – тільки позитив: нагородження, слухаємо класичну музику, діти звітують про свої проекти.

На цій зустрічі можна заробити на щоденнику. На його форзаці є зірочки. Якщо дитина отримає 12 балів з кожного предмету, ми її нагороджуємо і даємо 100 гривень. Дитині не стільки приємно отримати гроші, як вийти перед аудиторією. Можна отримати всі 12-ки за тиждень, місяць, рік – як в кого вийде. І так – безкінечну кількість кіл. Вчитель сам ставить у зірочку 12 балів, дату і підпис.

3. Ми забороняємо вчителям писати зауваження: на уроці крутився, співав, свистів тощо. Хай крутиться, співає і свище – це справа дитини. Більше як хвилину вона це не робитиме. Якщо ж довше, то я кажу вчителям, щоб пропонували заспівати всьому класу.

Колись на уроці дитина дійсно почала свистіти. Вчитель не знав, що робити. Я кажу: зробимо конкурс зі свисту. Хто найкраще свище – отримає 100 гривень. Ми оголосили, на великій перерві вийшли свистіти 16 дітей.

4. У нас є принцип “І-100”. Будь-яка ідея, яку висловлюють учень, вчитель чи батьки, вартує 100 гривень, якщо вона приживеться.

5. З цього року розпочинаємо призначати класного керівника на рік. Наприклад, класні керівники 5-х класів наступного року будуть обмінюватись. Хто був у 5-А стає керівником 6-Б і так далі. Як кажуть батьки, нам не потрібна нянька у класі, а потрібен друг, який веде дітей. А тут потрібно, щоб щороку новий учитель вів дитину – як екскурсія. Це експеримент, за два роки побачимо результати.

6. Всі звикли оцінювати дітей за балами. Ми ж поняття балів відкидаємо. 1, 2, 3 – взагалі заборонені. Дітям не можна ставити такі оцінки. За 12-бальної системи дитина може вивчити будь-який предмет хоча б на 4 бали. Як ставлять 5, 6, 7? Вчитель каже: “Ти знаєш на 7. Ставити чи ні?”. Дитина може сказати, що завтра знатиме краще.

7. Якщо дитина, наприклад, займається спортом, отримала нагороду і хоче вищу оцінку, то я на щопонеділковій зустрічі даю їй стимул-карточку – там є штамп, мій підпис (підробити неможливо) і зазначено, що вона дає. Якщо в учня, наприклад, за тему з хімії має бути 7 балів, а всі інші оцінки – 8-10, він говорить, що хоче за тему 8 і дає стимул-карточку. Вчитель рве цю карточку і ставить 8.

8. Коли вчитель гарно щось зробив – теж отримує стимул-карточку. Ця карточка на один день продовжує літню відпустку. На жаль, грошима дуже не можемо нагородити. Єдина умова: в додаткову відпустку не можна їхати за кордон, бо це наше внутрішнє рішення.

Окрім стимул-карточки, кладемо в шафку вчителя цукерку, і я пишу “Дякуємо за гарну роботу” (у вчительській кожен має свою шафку). Тепер учителі весь час заглядають – чи не зробили вони щось хороше.

9. Щоп’ятниці на знак завершення робочого тижня адміністрація виставляє велику миску цукерок. Це позитивно впливає на настрій учителів.

10. У нас є звання “шкільний професор”. Воно присвоюється вчителю, який бездоганно знає предмет, навчає дітей і приємний у спілкуванні. І найголовніше – не носить каменя за пазухою (так у Положенні й написано). Це звання довічне. Щороку ця людина отримує премію 1000 гривень. Поки в нас два таких учителі.

11. Наші вчителі можуть не ходити на роботу на канікулах – кожен має домашнє завдання. Якщо прийшла перевірка, то я кажу, що в мене Наталя Володимирівна працює вдома за таким-то проектом, інша вчителька – за таким-то, я можу їх зараз набрати по скайпу. Потрібно директору вміти добре говорити і не брехати. Але з 90 вчителів 40 усе одно приходять. Вони кажуть чоловікам, що директор сказав прийти, і тоді не роблять домашню роботу.

12. Педради проводимо тільки такі, що стосуються освітнього процесу. Усі присвячені класам. Наприклад, рівень навчання в 5-х класах – ми розбираємо по поличках кожного учня. Таким чином намагаємось вивчати їхні освітні траєкторії. Це складно зробити, але так ми знаємо, що можна чекати від кожного учня.

13. Вчителі нашої школи їздять по тренінгах і конференціях – зі збереженням зарплатні і оплатою дороги та проживання. Маємо 15 тисяч гривень на рік на відрядження.

14. Вчителі не мають боятися директора і завуча. Ще практика не знає випадку, щоб учителя звільнили за те, що він методично неправильно побудував урок чи методично неправильно зайшов у клас. Вчителі мають знати, що за зачиненими дверима господарями у класі є вони. І директор чи завуч не має право відчинити двері зі словами “я у вас посиджу на уроці”, якщо він заздалегідь не попередив.

На уроці директор і завуч можуть зробити аналіз у трьох аспектах: організаційному, психологічному і педагогічному. Лише якщо математик прийшов до математика, то можуть бути предметні дискусії. Якщо ж це інший спеціаліст, він не має права втручатися в предмет.

15. Є правило, як писати плани – вони мають бути виконуваними. Тому в нас план роботи школи – тоненька книжечка. Підсумки теж мають бути короткими. Не треба писати, що Марія Іванівна провела урок, на якому використала диференційовані методи роботи, посадила дітей туди, потім – пересадила в інше місце.

16. При вході в нас є два банери. На одному пишемо афоризми або слова з наголосами, на другому щоранку є загадка. Перші 10 дітей, які відгадують – отримують цукерку. Так само на понеділкових зустрічах у нас кожен раз є загадка.

17. Ми часто працюємо з кейсами – коли береться реальна ситуація і пропонується дітям для вирішення. Оцінюємо кейси від 10 до 12 балів, але не ставимо їх в журнал. Дітям кажемо, що це право переведення – ви дозріли до 6, 7, 8 класу. Це партнерські стосунки з ними. Якщо в цей час учня не буде, то не проблема. Але коли дитина повернеться, її група має розповісти про кейс, яким займалася.

18. У нас є поняття СКІНДИ – сучасні колективно-індивідуальні навчальні дійства. Це те, що всі називають заходами. Вони в нас зовсім неподібні до того, що відбувається зазвичай, – ми не одягаємо дітей у шаровари і вишиті сорочки, вони приходять за покликом серця, коли відчувають в цьому є потребу. Гостей з короваєм теж не зустрічаємо.

Весь освітній процес у школі – це куля. А наші СКІНДИ – це речі, які допомагають дітям гарно в неї увійти. При тому, скільки ми робимо для них, дітям соромно вчитися нижче своїх можливостей. Діти не повинні думати: та кому треба, що я вчуся.

19. У нас багато років є традиція, що випускники ночують у школі. У жовтні з п’ятниці на суботу о 10 вечора діти приходять до школи і до першої ми шукаємо ключі від школи (гра “Форд Боярд”). Після визначення переможця батьки привозять їжу. З 3-ї до 7-ї школа в розпорядженні дітей, вони роблять, що хочуть: футбол, волейбол, казаки-разбойники, просто сидять спілкуються чи сплять (усі приходять зі спальниками). Вони отримують таке задоволення! О 7 ранку всі роз’їжджаються.

Для 8 класу робимо подібне. На 10-ту вони приходять до школи і до пів дванадцятої грають у розумові ігри, потім батьки їх годують і з 12-ї до 7-ї вони повинні спати. Але ми прорахувалися, бо діти в цей час не спали – очі були червоні і в них, і в мене (сміється).

Це все для чого? Щоб діти зрозуміли: це моя школа, мені тут роблять багато хорошого. І я не маю права її підвести – ні навчанням, ні поведінкою.

20. У нашій школі немає першого і останнього дзвоників. Ми не робимо лінійок, до нас не ходять депутати, голови рад і священики. 31 серпня ввечері збирається вся шкільна родина в лісі. Робимо урочисту частину на 20 хвилин – у джинсах і футболках. Говоримо, що літні канікули скінчилося, і потім діти бавляться. Запалюємо родинне вогнище як символ єднання, діти через нього стрибають, водять хороводи. Смажимо шашлики, ковбаски, потім приїжджає машина з морозивом для дітей. А 1 вересня у нас уже повний робочий день. А для першачків робимо дійство – бо перший дзвоник для них найважливіший.

Ми робили родинне вогнище тричі, і відчуваємо, що вже набридло. Тому робитимемо щось інше.

Останній дзвоник проводимо таким чином: 1-2 класи – хто як хоче; для 3-4 класів проводимо невеличку зустріч на подвір’ї, бо 4-класників треба урочисто перевести в 5 клас. 5-8 класи проводять, хто як хоче. 9, 11 класи разом з батьками ведемо на озеро і орендуємо пароплав. Трошки бавимось, трошки плачемо, бо 11-класники прощаються зі школою.

Потім запрошуємо на пароплав випускників – тільки їх з класними керівниками. Вони беруть каву-чай і запливають на середину озера. Просимо капітана кинути якір, і вони годину спілкуються та фотографуються. Інші чекають на березі. Це дійство ми будемо продовжувати, тому що це дуже гарно.

21. Щоб робити все перелічене, школа заробляє гроші. Наприклад, продаж потрібних непотрібних речей. У кожного вдома є щось непотрібне. Ми просимо дітей принести це. 50% прибутку діти забирають собі, 50% – школа.

Також у нас є проекти, які заробляють. Наприклад, був продаж чаїв, щоб мати кращі бали: п’єте цей чай – матимете 10 балів, інший – вищий бал. Сміх, звісно, але 1000 гривень на цьому заробили. Також виготовляли обереги – мотанку, яка оберігає клас. Вони стояли біля класу поряд зі скарбничкою. Той, кому сподобалась певна мотанка, кидав гривню. Так заробили 2,5 тисячі. У мене є сейф, куди складаємо всі гроші, і діти беруть, якщо їм щось потрібно.

У нас є бізнес-обіди. Учнівське самоврядування справді працює. Ми накриваємо стіл і висловлюємо ідеї. Там, зокрема, й придумуємо, як заробити.


Опубліковано : 06.10.2018 11:31

Переглядів 845

Новини Бізнес Компаньйон

Погода
Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер: