Недільного дня, 25 червня, Ірина з однокласниками продовжила святкувати закінчення школи. Прогулювалися містечком, ввечері пішли до місцевого бару, на дискотеку. Близько 2-ої години ночі тітка телефонувала до Ірини. Дівчина сказала, що вже повертається додому, просила не хвилюватися. Після того перестала відповідати на дзвінки. І лише вдосвіта її закривавлене тіло знайшов місцевий мешканець на тротуарі за півкілометра від її домівки…

— Не можемо повірити в те, що сталося… Наша Іринка була такою гарною дитиною, мріяла вступити до вузу, їздила з дядьком до Львова у приймальну комісію університету, а тут таке горе.., — плаче дідусь

Нелюди зґвалтували її, потім вдарили ножем прямо в серце, порізали груди… Де і за яких обставин це сталося, — невідомо, але знаємо, що перед шостою годиною ранку її тіло викинули з автівки з іноземними номерами на узбіччі навпроти шиномонтажу, неподалік цвинтаря у Вишнівці. Є свідок, що бачив, як її викидали…   Біля Іринки лежали її телефон, величезний ніж, яким її вбили… У її руках був жмут чужого волосся, очевидно, вбивці… Мабуть, вона намагалася вирватися з рук звіра… Бідна дитина, що їй довелося пережити…Вона поверталася додому з подругою, а що було далі — не знати. Мабуть, її переслідували і напали…

У Вишнівці розповідають, що тієї ночі у барі, окрім випускників, була компанія заїжджих хлопців. Наразі поліція з’ясовує усі обставини, вивчає записи камер спостереження, працює зі свідками. Люди сподіваються, що вбивць таки знайдуть і покарають…

Прийомні батьки переживають непоправну втрату… Обіцяли приїхати на похорон дівчинки і її рідні, але такі далекі, батьки: батько — з Києва, матір — з Португалії. На превеликий жаль, вже неможливо нічого змінити… На превеликий жаль, кожного дня в Україні стільки страхітливих злочинів і вбивств, що холоне в жилах кров, що, як кажуть, Стефаник відпочиває… І це не Путін їх коїть на нашій землі…