Амалія Клоберг працювала натурницею у Шевченка

Юнацьким захоплення Шевченка стала німкеня Амалія Клоберг. Вони познайомилися, коли письменник вчився малюванню у Івана Сошенка. Дівчина працювала натурницею. Саме її Тарас зобразив оголеною у ліжку з розпущеним волоссям. Картину підписав "Чевченко". За припущенням дослідників, так дівчина вимовляла прізвище художника. Про Амалію Шевченко згадує у повісті "Художник", щоправда називає її Паша.

Варвара Репніна все життя підтримувала стосунки з Шевченком

Після закінчення Петербурзької академії мистецтв Шевченко повернувся в Україну, де зустрів княжну Варвару Репніну. Чоловік працював художником у її батька генерала Миколи Репніна-Волконського. Жінка закохалася в Шевченка. Про свої почуття відверто розповіла у листі до свого духовного наставника Шарля Ейнара: "Я підлим чином годинами віддаюся у владу своєї уяви, яка малює мені палкі картини пристрасті, а іноді й хіті". Шевченко почуття княгині проігнорував, але подарував їй автопортрет і присвятив поему "Тризна".

Катерина Піунова зрадила Шевченку з молодим актором

Звільнившись від ув'язнення, Шевченко деякий час жив у Нижньому Новгороді. Там закохався у місцеву акторку Катерину Піунову. Щоб завоювати прихильність дівчини письменник через впливових знайомих влаштував її у трупу популярного тоді Харківського театру. Однак Піунова обманула чоловіка і втекла з молодим коханцем. Згодом дівчина пошкодувала про свій вчинок, у своїх мемуарах писала: "Ну що я розуміла. Адже мені ще 16 років не було. Здавалося, що в Тарасі Григоровичу женихівського нічого не було. Чоботи дігтярні, кожух, шапка смушкова найпростіша".

Шевченко називав Марію Максимович чарвною землячкою

Марія Максимович. З нею Шевченко познайомився 1858 року в Москві, куди Марія приїжджала з чоловіком істориком Михайлом Максимовичем. Між нею і письменником виникли близькі стосунки. Він називав її "мила чарівна землячка", а вона грала йому на піаніно та співала. Часто разом гуляли садом, довго розмовляли. Сучасники пліткували, що у них був роман і сина Олексія Максимовича жінка насправді народила від Шевченка. Проте біографи переконують, що письменник не давав волю почуттям, а між ними була просто міцна дружба.

Ликера Полусмакова зустрічалася із Шевченком через подарунки

Ликера Полусмакова. Останнім коханням письменника стала служниця його петербурзької знайомої Варвари Карташевської Ликера. Шевченко звільнив дівчину з кріпацтва і заручився. Орендував для неї квартиру, найняв репетитора, постійно балував подарунками. Хотів, щоб його майбутня дружина була грамотною, вивчила благородні манери. Сама ж дівчина постійно фліртувала з іншими та зраджувала Шевченку. Не витримавши, чоловік прогнав наречену.