Учасникам, віком від 18 до 40 років, прикладали до передпліччя гарячий предмет, температура якого поступово росла.

Експеримент добровольці могли у будь-який час перервати.

Через певний час учасники повинні були кілька разів стиснути кулак, щоб було досить болісно. У добровольців до цього руки були перетягнуті манжетою (для автоматичного вимірювання тиску), яка заважала постачання кінцівки кров'ю.

Наступного дня експеримент повторили. Чоловіки відчували біль значно сильніше, ніж попереднього разу. Їх стрес-реакція також виявилася сильнішою.

У жінок, навпаки, такого ефекту не спостерігалося. У жінок другий експеримент здавався менш болісним, ніж перший, ніби вони до нього звикли.

Больова пам'ять виявилася залежною від обставин. Коли біль чоловікам завдавав інший керівник експерименту в іншій будівлі, вони не відчували її сильніше. А от зміна обставин для жінок не мала жодного значення.

Схожий взаємозв’язок вчені вирішили вивчити на гризунах. Вчені блокували короткочасну пам'ять за допомогою медикаментів. Їх стрес-реакція на другу больову атаку виявилася такою ж, як і в перший раз. Тобто обставини не спричинили у них негативних очікувань.