Як зняти своє кіно

Повідомляє studway.com.ua 06.07.2018 08:17

Фото з мережі Інтернет

Про особливості кожної стадії розповіли спікери кінозони фестивалю BeLive, що проходив 21-24 червня в Києві.

Інвесторе, знайдися

Перш ніж хапатися за камеру, потрібно все спланувати: написати сценарій, провести кастинг, підібрати знімальну групу, скласти кошторис, вибрати локації і технічне обладнання. У цьому й полягає суть препродакшену (підготовчого етапу).

Уявімо, ти маєш геніальну ідею, готовий сценарій на 60 сторінок і скромний бюджет. Якщо дія фільму відбувається не в тебе на кухні, а знімальна група не готова працювати за їжу, доведеться шукати фінансової підтримки.

Знайти її можна в особі як приватного інвестора, так і Держкіно (ну, а раптом). Головне, щоб твій задум був вартий уваги. Щоб довести це, влаштуй для потенційних інвесторів пітчинг – коротку презентацію кінопроекту. Твоє завдання – розповісти про майбутній фільм так, щоб тобі захотіли дати грошей.

Командна гра

У кіновиробництві важлива творчість усіх учасників, а не тільки автора ідеї, – переконана режисерка Ірина Кальченко. Тому підбору знімальної групи варто приділити особливу увагу. В ідеалі це приблизно сорок осіб, кожен з яких за щось відповідає: від керівництва процесом знімання до гримування акторів. Якщо бюджет фільму не дозволяє так розмахнутися, шукай людей, які зможуть поєднувати «посади».

ІРИНА КАЛЬЧЕНКО

Ти теж можеш узяти на себе декілька функцій. Наприклад, побути кастинг-менеджеромю і підібрати акторський склад. Паралельно підшукуй локації. Вони можуть бути інтерʼєрнимиі й натурними – просто неба. Намагайся підібрати об’єкти, які будуть розташовані поруч: це дозволить зекономити дорогоцінний хчас на етапі продакшену. Разом з оператором заздалегідь огляньте всі локації і вирішіть, яка техніка знадобиться.

Підготовка

Уникнути непорозумінь під час знімання допоможе розкадрування – сценарій у вигляді послідовності малюнків. Його можна зробити вручну чи за допомогою комп’ютерних програм. У результаті має вийти своєрідний комікс, який зображує ключові кадри фільму.

Як правило, сцени об’єднують за локаціями й знімають урозкид. Не заплутатися допоможе режисерський сценарій – докладний план знімального процесу у вигляді таблиці. Під кожен кадр відведено окремий рядок, а в стовпчиках указують номер сцени, хронометраж, локацію, розкадрування, опис дій у кадрі, діалоги героїв, реквізит тощо. На його основі складають календарно-постановний план (КПП) – графік роботи знімальної групи на певному об’єкті.

Тепер потрібноо помістити акторів в обрані локації і пояснити, що і як вони мають робити. Читання сценарію в студії недостатньо: потрібно пройти разом з ними кожен сантиметр знімального майданчика й показати, яку тарілку має взяти героїня і як саме треба жбурнути її в героя. Кіношники називають цей процес мізансценуванням (від франц. mise en scène – розміщення на сцені).

ОЛЕКСАНДР ЩУР

Полегшити життя на стадії препродакшену можуть такі програми й мобільні додатки:

• Shot Designer – програма, що дозволяє створювати анімовані схеми розташування акторів, камер, освітлення й декорацій, вставляти розкадрування та опис кожної сцени;
• SketchUp і Cinema 4D – програми для створення простої 3D-графіки та анімації;
• Magic ViewFinder – мобільний застосунок для фоторозкадрування, що імітує обрану камеру та об’єкти;
• TheTakes – система організації, планування та управління знімальним процесом із душею режисера й точністю комп’ютера.

Камера, мотор

Цими словами починається продакшн, тобто безпосереднє кіновиробництво. «За одним і тим самим сценарієм можна зняти комедію, трилер і фільм жахів: достатньо змінити музику та акторську гру, – переконує продюсер, сценарист студії «Квартал 95» і режисер Олександр Щур. – Навіть “Колобка” можна зняти по-різному. Усе залежить від режисерського бачення».

Хороше кіно завжди має друге дно – приховану суть, яку потрібно передати через акторську гру. Завдання режисера – організувати роботу акторів так, щоб вони не просто проговорювали репліки, а відігравали сцени. Інакше взагалі немає сенсу знімати фільм: текст сценарію можна було б просто прочитати.

Чи не головне питання кіновиробництва, що непокоїть людство, – навіщо потрібна хлопавка? Річ у тім, що відео й звук до фільму записують окремо, а з’єднують уже під час монтажу. Зробити це простіше за все в момент стуку хлопавки. Крім того, вона допомагає систематизувати відзнятий матеріал.

Ще одне завальне питання: у чому різниця між кіно й серіалом, якщо вимкнути «Капітана Очевидність» і забути про хронометраж? Олександр Щур пояснює: «Будь-який кадр з кіно – це приємна картинка, яку хочеться вставити в рамочку й милуватися нею. Серіал же більше нагадує радіо, яке можна слухати “фоном” і виконувати свої справи. Тому іноді кажуть, що серіали пішли від радіо, а кіно – від картин».

Стоп, знято

Вітаємо, ти на фінішній прямій! Залишилося перетворити все відзняте на готовий продукт, який глядачі побачать на екранах. Цей етап роботи над фільмом називається постпродакшн, і починається він з перегону відзнятого матеріалу на цифровий носій. «Щоб матеріал стовідсотково дожив до кінця монтажу, краще зберігати його мінімум на трьох носіях», – радить режисер монтажу, дизайнер і режисер-постановник Павло Цибенко.

Процес монтажу розділяють на кілька стадій. Спершу потрібно продивитися весь відзнятий матеріал, відібрати вдалі дублі й розставити їх згідно зі сценарієм. Тепер збираємо всі частини в одне ціле й отримуємо чорнову версію». Це найперший, зовсім «сирий» варіант фільму, який доведеться доопрацьовувати й підчищати.

Практично жоден відеоролик не обходиться без комп’ютерної графіки. У фільмах вона наявна щонайменше у вигляді заставки й титрів. еюЯкщо тільки починаєш знайомитися з монтажем і графікою, Павло Цибенко радить скористатися програмами пакету Adobe (Adobe Premiere Pro, Adobe After Effects) і Final Cut Pro.

Важливий елемент постпродакшену, на який зазвичай лишається найменше часу, – озвучування. Сюди входить запис реплік і діалогів акторів, накладення звукових шумів (звуки кроків, шарудіння одягу), а в ідеалі ще й музичне оформлення – саунд-трек. Головне – не зловживати: звук має підкреслювати й розставляти акценти, а не пояснювати, що відбувається на екрані.

Останній штрих – кольорокорекція, тобто розфарбовування, висвітлення і затемнення кадрів чи їхніх фрагментів. Навіть кадри, зняті на одну камеру, відрізнятимуться за балансом кольорів. Робота оператора, освітлення, погодні умови на відкритих локаціях – це всее впливає на картинку. Мета кольорокорекції – вирівняти колір і привести різношерсті кадри до спільного знаменника, щоб кінцевий продукт виглядав, як єдине ціле. Після цього ролик форматують: стискають, архівують, підганяють під ТБ-стандарти.

Сподіваємося, ми змогли прочинити завісу кіновиробництва. Тепер можна хапати камеру, кількох друзів у поміч і бігти знімати. Фортуна любить сміливих!

Фото: Вікторія Мохова

Опубліковано : 06.07.2018 08:17