Жінки лягали і обіймали в могилах своїх чоловіків – історик про парні поховання на Тернопільщині

Повідомляє Актуально сьогодні 19.07.2018 17:54

Фото з мережі Інтернет

Біля села Петриків на південній околиці Тернополя археологи виявили 183 поховання віком 3 тисячі років. Їх залишили носії Висоцької культури.

Шість із них – парні – одночасно поховані дві особи. Найчастіше – чоловік і жінка, пише у Facebook археолог Микола Бандрівський.

“Серед цих парних поховань у Петрикові одне унікальне: в могилі, міцно обнявшись, лежали чоловік і жінка. Обидвоє були звернені лицями до себе, торкаючись чолами одне одного. Жінка лежачи на боці, правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ястя своєї руки на його праве плече. Ноги жінки при цьому – міцно стулені і зігнуті в колінах, лежали поверх випростаних ніг чоловіка. На обидвох небіжчиках знаходилися бронзові прикраси, а в головах – розставлений півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпаки”, – розповідає він.

Українські археологи почали знаходити парні поховання наприкінці ХІХ століття. Ізидор Шараневич і Михайло Грушевський розкопали такий некрополь у селі Висоцьке поблизу міста Броди у Львівській області.

“І, що цікаво: в той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок у парних похованнях вкладали, здебільшого, лише поруч одне одного, то в парних захороненнях Висоцької культури померлим у “парних могилах” завжди надавали елементів близькості, ніжності і неприхованої симпатії одне до одного: то долоні жінки вкладені в долоні чоловіка, при цьому уста останнього торкаються чола жінки, то руки обидвох небіжчиків сплетені в обіймах, обіймаючи одне одного”, – пише Бандерівський.

Патологоанатоми встановили, що укласти вже неживі тіла в такі обійми неможливо. Фахівці вважають, що принаймні один із них надавав цієї своєрідної пози своєму тілу сам перед самою смертю. Припускають, що, згідно з тогочасними ритуалами і звичаями, жінка, за певних обставин, вважала за краще піти услід за своїм померлим чоловіком. Для цього їй достатньо було випити чашу отрути.

“На нашу думку, це було добровільне рішення жінки. Можливо, вона не вважала за потрібне після смерті чоловіка жити з іншим, звикати до іншого способу життя. І вважала за краще відійти за своїм чоловіком. Це в жодному випадку не був акт суїциду. І не означало втечу ані від труднощів, ані від реальностей того часу. Такий вчинок з боку жінки був зумовлений, як припускаємо, лише внутрішнім духовним поривом, намаганням й далі бути поруч зі своїм судженим”, – вважає вчений.

Серед носіїв Висоцької культури на території сучасної України був розвинутий інститут сім’ї і шлюбу з обов’язками одного перед одним. Суспільство того часу сприймало як належне, що жінка добровільно помирала вслід за своїм чоловіком. Люди пізньобронзової доби вірили у безсмертя людської душі й подальше її існування у вічності.

Опубліковано : 19.07.2018 17:54