новини ровесника

1
У Раді хочуть ліквідувати Пенсійний фонд: чого чекати українцям

2
Українці зможуть вивчати робототехніку у школі на колесах

3
У Тернополі запрацює автобусний маршрут №21

4
Щодо продюсерки «1+1» порушили справу за наругу над українською мовою

5
У школах більше не викладатимуть предмет Захист Вітчизни

6
Гончарук спростував чутки про відставку і розповів про Тігіпка

7
У «Слузі народу» пропонують ввести прогресивну шкалу для податку на доходи: Що це означає

8
Зеленський анонсував бій Усика в Криму: коли

9
Синоптик шокував прогнозом на літо 2020-го: потужні зливи та буревії

10
Можливості березня: стипендії, гранти, стажування, конкурси

Дитина — дзеркало стану своїх батьків: поради, які треба знати кожному

Повідомляє Ровесник 23.01.2020 11:04

Дитина — дзеркало стану своїх батьків: поради, які треба знати кожному

Фото з мережі Інтернет

Одного разу до мене прийшла по пораду бабця, яка спитала: "Що зробити з дитиною. якщо вона погана?" Я відповів, що дитина - дзеркало стану своїх батьків. Не потрібно змінювати дитину, а варто подивитись, у якому стані батьки, і допомогти їм. Можемо згадати слова зі Святого Письма: "Не може добре дерево приносити плодів поганих" (Мт 7, 18). Якщо ти добре дерево, якщо ти дерево, яке благословляє, то і твої плоди, твої діти будуть добрими, перебуватимуть у світлі цього благословення.

Дитина приходить у світ із основним запитанням: "Чи ти мене любиш? Чи ти мене хочеш? Чи я для тебе важлива, гарна?" І від того, як відповідають батьки, значною мірою залежить її майбутнє. А дитина слухає серцем. Можна сказати, інформація передається від серця до серця. Тому важливо дитину любити, благословляти, говорити їй добрі слова, молитися за неї вже з першої миті, від зачаття. Багато дітей страждають, як їх не хотіли, не чекали, не готувалися до їхнього народження.

Є батьки, які прагнуть дітей, але вважають, що дитина — це "щось", що має їх задовольнити, змінити їхнє життя на краще. Часто у своїй душпастирській праці я чув такі висловлювання батьків: "Я тебе народила для себе!", "Я тебе ростив для того, щоб ти далі йшов моєю дорогою!", "Я хочу щоб ти виконав мою волю, бо краще знаю, що для тебе добре!" Для таких батьків дитина – предмет, який має заповнити порожнечу, дефіцит любові в житті. У цьому немає благословення. Адже дитина це не власність батьків, а Божий дар. Завдання батьків — допомогти дитині стати самостійною, щоб вона могла відкрити Божий план свого життя, і... відпустити її. Це беззаперечна правда, яку батькам нелегко зрозуміти і прийняти.

Я дуже вдячний своїм батькам за те, що, коли мені було 19 років і я сказав, що хочу йти в монастир, вони відповіли: "Якщо ти відчуваєш, що це твоє і що маєш піти цією дорогою, ми тобі не перешкоджатимемо". Для мене це рівноцінно словам "Благословляємо тебе!" Знаю, що мамі й татові нелегко було змиритися з моїм вибором. Однак, незважаючи на свій біль, вони мене поблагословили. І мені легко на моїй дорозі також завдяки цьому.

 Якщо батьки ранять своїх дітей, наклеюючи їм етикетки, лають їх: "Ти нездара!", "Ти - ніхто!", "А що ти здобув?", "Ти гірший, ніж...", "Ти - як твій батько... як твій дід.... як твоя мати" — це стає протилежністю благословення, прокляттям. Як священик, часто зустрічаю людей, чиї життєві проблеми коріняться в таких прокляттях. Ці люди живуть у страху бути відкинутими. Вони переживають відчуття самотності, навіть сирітства. Бо не одержали безумовної батьківської любові, яка дає відчуття того, що для своїх тата й мами я важливий незалежно від того, що роблю і чи маю якісь здобутки.

Раджу вам подивитися фільм "Зірочки на землі". Там батько дуже критично ставиться до сина, кричить на нього через проблеми з навчанням. Хлопчика помічає хороший педагог і допомагає йому вийти з депресії. А татові вчитель розповідає таку історію: "Коли аборигени на Соломонових островах хочуть очистити ділянку лісу під поле, то не вирубують дерев. Вони просто збираються усім плем'ям і лаються на дерева, проклинають їх. Через кілька днів дерева починають в'янути. Повільно, але неминуче. І врешті помирають". Запитання до нас, дорослих: скільки молоді померло від алкоголю, наркотиків, наклало на себе руки, ізолювалося від життя через те, що Їх не благословляли дорослі – батьки, вчителі? Їх натомість проклинали, називаючи нездарами, наліплюючи їм різні негативні етикетки.

Звісно, навіть у людей із такою історією дитинства є вихід. Адже Бог робить усе, щоб до- нести до серця кожної дорослої дитини, яка має в собі біль, яка не отримала благословення, правду про те, що Він її хотів. Пророк Ісая сказав: "Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду" (Іс 49, 15). Але людина часто не вірить, що Бог її любить, бо найближчі, завданням яких було передати дитині Боже благословення, цього не зробили. Така людина, поневолена брехнею, вважає навіть, що не потрібна на цій землі.

У словах апостола Павла "Благословляйте, не проклинайте" (Рим 12, 14) ідеться про спосіб життя. Ці слова описують не тільки стосунки між батьками й дітьми. Нехай кожен поставить собі запитання: "Яка я людина? Чи я людина благословення, а чи людина проклинання?" Як це зрозуміти? Запитайте себе: "Як я говорю? Як думаю? Чого бажаю людям? " Якщо бажаю їм добра, підтримую, говорю компліменти, думаю про них добре, молюся за них, дякую їм - тоді я людина благословення.

Якщо ж постійно нарікаю, критикую, виливаю невдоволення, засуджую людей у своєму серці та дивлюся на них із негативного боку - я людина проклинання.

Якщо ви батьки, замисліться про те, що говорите своїй дитині. Чи благословляєте її: підтримуєте, вислуховуєте, допомагаєте, молитеся за неї? Чи ви дитину лише критикуєте, засуджуєте, не маєте на неї часу, тільки від неї чогось вимагаєте?

Запрошую всіх долати це зло проклинання, недобрих думок, негативних почуттів і поганого ставлення до інших. Учімося благословляти одне одного, наших дітей і всіх людей, яких зустрічаємо в житті. А таку здібність може дати лише Бог. Він нас благословляє кожної миті й веде дорогою благословення. Якщо ж зрозуміємо, що маємо схильність до бачення всього в негативному ракурсі, хай це не лякає, а вказує на нестачу Божої присутності в нашому житті. І заохочує наблизитися до Того, Хто є джерелом благословення.

Матеріал взято з книги "У пошуках істини" (автор: Микола Петро Лучок OP  — римо-католицький єпископ, домініканець, 11 листопада 2019 року призначений єпископом-помічником Мукачівської дієцезії в Україні.)


Опубліковано : 23.01.2020 11:04

Переглядів 1456

Новини Бізнес Компаньйон

Новини з тернопільщини